Історія розвитку кредитної кооперації на
Україні.
«Спочатку
було Слово…» - так написано в Євангелії.
Однак,
перед словом була думка озвучити це слово,
а
вона з’явилася з комплексу енергій які
постійно
присутні космічному просторі і в кожній людині…
Микола Трифонов
26 жовтня 1871р. було затверджено
статут першого в Україні сільського ощадно-позичкового товариства. Ним стало
засноване у Прилуцькому повіті Полтавської губернії Сокиринське товариство.
Ініціатором його створення був видатний громадський діяч Григорій
Галаган(1819-1888р.). Він очолював громадську установу - С.-Петербурзький
відділ Комітету допомоги сільським ощадно-позичковим та промисловим товариствам
й присвятив кооперації близько двадцяти років наполегливої праці. Г. Галаган
розробив Статут Сокиринського ощадно-позичкового товариства й виклопотав його
затвердження у Петербурзі. Він надав товариству 3000 крб. за умови, що прибутки
з його капіталу будуть спрямовані на покращення умов життя Cокиринських селян і ремісників. Г. Галаган довгий
час був опікуном товариства та головою його наглядової ради. Із 14
ощадно-позичкових товариств, заснованих переважно у 70-і рр. на Полтавщині,
Сокиринське було найсильніше. У 1892р. товариство об'єднувало 828 членів. Його
пайовий капітал становив 43071 крб., резервний - 12629, а касовий оборот -
606950 крб. За даними на 1908р. товариство обслуговувало 25 тис. членів з 25
сіл трьох найближчих волостей. Спочатку перші ощадно-позичкові товариства не
мали суттєвої державної підтримки. Проте, з 1895р., враховуючи важливе
соціально - економічне значення кооперації, розпочалася активна державна підтримка
кредитних кооперативів. Було прийнято відповідний закон, за яким поряд з
ощадно-позичковими дозволялося створювати кредитні товариства, яким держава
надавала початковий капітал у вигляді пільгової довготермінової позики. Перше
товариство такого типу було створене у 1895р. в с. Іванківцях Прилуцького
повіту на Полтавщині. На початку 20 ст. воно об'єднувало більше 450 членів,
мало власний капітал 2000 крб. та річний оборот 23818 крб. До початку 1-ї світової війни
на Полтавщині функціонувало 229 кредитних і 73 ощадно - позичкових товариств, а
на початку 1916р. відповідно 253 і 78 (разом - 331). В розвитку кооперації значну роль відігравали земства.
В 30-х роках кредитна
кооперація як форма фінансової взаємодопомоги громадян офіційно була ліквідована,
але ідея кооперативної взаємодопомоги продовжувала жити і втілювалась людьми у
вигляді "чорних кас" та "кас взаємодопомоги". І лише на початку
90-х років при підтримці Української діаспори почався процес відродження
кредитної кооперації в Україні.
22 червня 2004 року
Держфінпослуг затвердив Положення, яке визначає особливі вимоги до кредитної
спілки для набуття нею статусу
фінансової установи та порядок внесення Держфінпослуг відповідної інформації до
Державного реєстру фінансових установ. .
Це
Положення встановлює перелік та вимоги до документів, які необхідно подати
кредитній спілці для набуття статусу фінансової установи. Крім цього, кредитна
спілка для набуття статусу фінансової установи повинна відповідати ряду вимог,
зокрема:
- пройти державну реєстрацію (перереєстрацію);
- організаційно-правова форма кредитної спілки повинна бути визначена як
установа/організація;
- статут кредитної спілки повинен відповідати вимогам законодавства;
- органи управління кредитної спілки повинні бути створені відповідно до
вимог Закону України "Про кредитні спілки";
- вступний та обов'язковий пайовий внески повинні бути внесені всіма
засновниками
- (членами) кредитної спілки;
- Внутрішні положення кредитної спілки
згідно з Переліком внутрішніх положень кредитної спілки, затвердженим
розпорядженням бути затверджені в установленому порядку та відповідати
вимогам законодавства тощо.
Що таке кредитна спілка?
Наголосимо
ще раз на відмінностях кредитної спілки:
По-перше, кредитна спілка поєднує в собі ознаки як
громадської організації, так і фінансової інституції.
По-друге, водночас, - кредитна спілка працює у вузькому
секторі фінансового ринку, маючи справу здебільшого з дрібними позичками.
По-третє, кредитна спілка створюється як юридична особа за
ініціативою групи осіб, об’єднаних за певними (територіальними, професійними
тощо) ознаками, визначеними цими ж особами у відповідності з законодавством та
статутом.
По-четверте, кредитна спілка об’єднує
виключно фізичних осіб.
По-п’яте, кредитна спілка, як кооперативна форма
господарювання, відзначається демократичністю самоврядування, що виявляється:
·
у
рівноправності її членів незалежно від розміру внеску й часу вступу до
кредитівки;
·
у
можливості брати участь в управлінні у разі обрання до керівних органів;
·
у
праві на повну фінансову та іншу інформацію про діяльність кредитної спілки;
·
у
праві контролювати діяльність виборних керівних органів.
По-шосте, філософія кредитної кооперації передбачає
мінімізацію фінансового ризику, що робить кредитівку стійкішою за умов
постійної мінливості ринку.
Кредитна
спілка пропонує:
·
різноманітні
форми забезпечення кредиту;
·
спрощену
форму оформлення документів;
·
швидке
надання кредиту;
·
людяний
підхід у складних житейських ситуаціях.
Можливі проблеми кредитної спілки:
Перша: складнощі
добору й обрання в керівні органи
кваліфікованих і порядних людей, які б могли очолити кредитівку й успішно
здійснювати фінансовий менеджмент.
Друга: узгодження
інтересів позичальників і кредиторів. Перші хочуть якомога нижчі ставки по
кредитах, другі – якомога вищі ставки по депозитах. Поєднати ці різні інтереси
– велике мистецтво керівників кредитівки.
Третя: ризик неповернення
кредитів. Це – найбільший головний біль усіх структур, які позичають гроші. За
статистикою у кредитних спілках цей ризик менший, ніж у банках, але він існує і
ніколи повністю не зникне. Тому завжди треба сім разів відміряти, перш ніж
"відрізати” кредит.
За кредитним рухом – велике майбутнє. Це
підтверджується як розмахом, якого він набув у таких країнах як США, Ірландія,
Канада, Австралія, так і досвідом дорадянської України.
Кредитна політика
Кредитні спілки надають, переважно, споживчий кредит. У банківській справі
такий кредит вважається найризикованішим видом кредитування. Саме тому банки
неохоче їх надають. Кредитний ризик полягає у загрозі того, що кредит може бути
неповернутий, незважаючи на всі попередні домовленості й угоди. Аналіз
споживчих кредитів, проведений у США, показав, що такий кредит є не тільки
найризикованішим, а й найдорожчим видом вкладень на один долар.
Кредитні спілки задовольняють попит на споживчі кредити різних верств
населення. Особи з вищим рівнем освіти та доходів беруть кредити частіше. Вони розглядають кредитування скоріше як
інструмент досягнення бажаного рівня життя, ніж
як спосіб вирішення тимчасових фінансових труднощів. Усі кредитівки орієнтовані
на різні категорії позичальників.
Все це треба мати на увазі, розробляючи
власну кредитну політику. Що ж таке кредитна політика? Це - принципи, засади чи
правила, згідно з якими кредитна спілка в особах членів правління та кредитного
комітету надають кредити, приймають вклади і забезпечують їх повернення. Успіх
чи невдача багатьох установ, які мають справу з фінансами, значною мірою
залежить саме від кредитної політики.
Для комерційних банків України основний
принцип проведення кредитної політики сформульовано НБУ так: "при проведенні кредитної політики
комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів
банку, його акціонерів і вкладників та суб’єктів господарської діяльності та
врахування загальнодержавних інтересів” (положення "Про кредитування”).
Дещо перефразувавши це формулювання, у нашому випадку можна запропонувати таке
визначення: кредитна політика кредитної
спілки грунтується на потребі забезпечення інтересів кредиторів і
позичальників, з урахуванням фінансової ситуації в країні.
Тобто, кредитна спілка має забезпечити
баланс між двома протилежними інтересами – кредиторами кредитної спілки, які
хотіли б мати найвищий відсоток за користування вкладеними коштами, і
позичальниками, які хотіли б мати найнижчий відсоток за надані кредити. У
кожному разі, кредитна спілка прагне, щоб відсотки за користування її кредитом
були меншими, а відсотки на вклади, - не меншими, ніж у системі комерційних
банків.
З чого має виходити правління, визначаючи
ставку?
По-перше, з рівня інфляції. Припустимо, її
річний рівень складає 15-30 %.
По-друге, кредитна спілка має сплатити
певні кошти кредитору, який надав свої тимчасово вільні кошти для користування.
Це 20 % (звичайно, може бути і більше, і менше, - залежно від нашої кредитної політики).
По-третє, кредитівка також повинна
отримати певні кошти для мінімального забезпечення своєї діяльності.
Можлива градація відсотків залежно від
строків: на один місяць – 4,0 %, на три місяці – 3,0 %, на шість - дванадцять
місяців – 2,1 %. Якщо кредит і відсотки по ньому, згідно з кредитною угодою,
повертаються помісячно, то ставка може бути меншою; якщо кредит, знову ж таки,
згідно з договором, повертається
наприкінці встановленого строку, ставка може бути на 0.5-1 % більшою. У разі
порушення строків повернення кредиту передбачається пеня. Але оскільки пеня
оподатковується, більшість кредитівок протягом одного-двох місяців прострочення
застосовують не пеню, а підвищений відсоток, обумовлюючи це в угоді.
Правління повинно постійно стежити за
фінансовою ситуацією в країні і, в разі потреби, оперативно приймати рішення
про збільшення/зменшення не тільки ставки, а й розмірів кредиту та строків їх
видачі. При цьому будь-яке рішення правління з цього приводу обов’язково
доводиться до відома членів кредитівки.
Постійна висока інфляція змушує окремі
кредитні спілки встановлювати часом зависокі ставки або надавати кредити у
доларовому еквіваленті. Це певною мірою дозволяє зберегти кошти, але, з другого
боку, може призводити і до падіння попиту на кредити. Який шлях оберете ви –
залежить від вашої кредитної
політики. На перших порах не варто поспішати з видачею великих кредитів. При
цьому не слід забувати, що законодавство вимагає надавати одній особі кредит не
більший 10 % позичкового фонду. Слід бути обачними й у строках видачі кредитів.
Більшість кредитівок надають сьогодні кредити на півроку, максимум – на рік. У
майбутньому, поступово, із зниженням інфляції, можна буде збільшувати і розміри
кредитів, і строки їхньої видачі.
Основним цивільно-правовим документом, який
засвідчує факт та умови видачі й повернення позички є кредитна угода (договір).
Всі питання щодо взаємовідносин сторін про умови надання та повернення позички,
виконання положень кредитної угоди та інші визначаються в такій кредитній угоді
за взаємною домовленістю сторін та регулюються Цивільним кодексом України.
У випадку видачі позички під заставу майна або майнових
прав використовується договір застави. Договір застави є додатковим документом до
кредитної угоди, але в той самий час він є окремим юридичним документом, який
регулює взаємовідносини сторін стосовно застави. Положення договору застави
мають відповідати діючому законодавству.
Досвід кредитних спілок свідчить, що в
процесі звернення стягнення на заставлене майно та в процесі його реалізації
виникає чимало проблем, що є результатом, перш за все, недосконалості чинного
законодавства в цій сфері. Так, наприклад, майно, що знаходиться у спільній
(сімейній) власності, можна заставляти лише за нотаріально оформленою згодою
всіх співвласників. Не можуть бути заставленими частина житлового будинку, яка
належить заставнику, але не є відокремленим житловим приміщеням чи є суміжною,
"прохідною”, кімнатою. Згідно з Житловим кодексом України громадян, які
мешкають у заставленій квартирі, виселити без їхньої згоди не можна. Для цього
потрібні підстави, передбачені кодексом: псування будинку, використання його не
за призначенням, систематична несплата квартплати, закінчення строку дії
договору житлового найму для квартирантів (члени сім’ї вважаються квартирантами
безстроковими). При спробі наступного перепродажу цього будинку, всі ці особи
зберігають свої права на проживання в приміщенні, яке займають.
Кредитні спілки широко застосовують
договір поруки (поручительство) – документ, який засвідчує односторонні
безумовні зобов’язання особи, яка підписала цей документ (поручителя), у
випадку невиконання та/або неналежного виконання умов кредитної угоди членом,
що взяв позичку (позичальником), з першої вимоги кредитної спілки сплатити
позичку та виконати інші зобов’язання позичальника по наданій позичці. Такий
договір має бути як нотаріально засвідчений, так і укладеним у простій
письмовій формі.
Процедура надання позички, як правило,
починається із ознайомлення позичальника з умовами отримання позички та положенням
про даний вид позичок. При цьому
позичальнику роз’яснюють його права, обов’язки та відповідальність щодо
позички, а також права спілки у разі невиконання або неналежного виконання ним
зобов’язань та в разі порушення умов кредитої угоди.
Звичайно, перш ніж дати позитивну
відповідь на конкретну заяву про позичку, кредитна спілка вивчає кредитну
історію потенційного позичальника (наскільки це можливо), його поведінку,
ставлення до роботи, авторитетність, платоспроможність.
Загалом же заяву на кредит від фізичної особи за західними стандартами
оцінюють за багатьма характеристиками, а саме: сума кредиту, його призначення, тривалість
кредиту, наявність рахунку в банку, кількість попередніх кредитів, сума на
банківських рахунках, боргові зобов’язання перед іншими особами, загальний
фінансовий стан позичальника, можливості поручителів, фах позичальника, вік,
тривалість роботи на одному місці, сімейний стан, тривалість проживання в
одному місці тощо.
Кредитний комітет (або Правління, за
поданням Кредитного комітету, - залежно від величини позички), надаючи позику,
обов’язково цікавиться, з якою метою беруться гроші. Звичайно, тут не завжди
можливі точні й вичерпні відповіді, але сама постановка питання і відповіді (а
законодавство вимагає відповіді на такі питання і небажання вказати приначення
кредиту може стати причиною відмови) дають змогу глибше зрозуміти наміри
позичальника, особливо коли такий позичальник малознайомий.
Як правило, сплата позички здійснюється
згідно з графіком сплати позички та відсотків, і кредитна спілка стежить за
виконанням позичальником взятих зобов’язань У разі необхідності позичальнику
нагадують по телефону, а в разі прострочення
- пишуть рекомендованого листа, а через деякий час – другого. Телефонні
розмови-попередження і, особливо, відправку листів слід належним чином
оформляти з тим, щоб коли справа дійде до суду, копії листів і квитанції про
відправлення можна було пред’явити як аргументи вичерпності всіх інших заходів
впливу на боржника.
Якщо боржник одразу з’являється до
кредитної спілки, перш за все слід дізнатися про причину затримки у сплаті
позички та відсотків. Якщо з’ясовується, що людина має бажання повернути
позичку та сплатити відсотки, але потрапила
у скрутне фінансове становище, ви можете,
якщо вважаєте за потрібне, допомогти йому розрахуватися по взятих
зобов’язаннях, продовживши строк сплати позички.
Якщо ж боржник ухиляється від будь-яких
контактів або під час бесіди з ним чи після кількох відстрочень з’ясовується
його небажання чи неспроможність платити, ви можете вжити інших заходів впливу.
Це можуть бути звернення до колег по роботі, до родичів тощо.
Остання інстанція – суд. Але краще до цього справу
не доводити. Запорукою цьому може бути
ваша продумана і зважена кредитна політика.
Кредитна спілка
- це неприбуткова громадська організація, що діє на кооперативних засадах з
метою соціального захисту своїх членів шляхом здійснення взаємокредитування за
рахунок їх акумульованих заощаджень.
Неприбутковість
кредитної спілки полягає в тому, що вся її діяльність спрямована не на
отримання прибутку, а на надання кредитних та ощадних послуг своїм членам.
Кредитна спілка - це форма самоорганізації людей, які, об’єднавшись власними
силами, створюють для самих себе можливість задоволення своїх потреб у
фінансовій сфері. Кредитна спілка - це самоврядна демократична організація, в
якій члени і лише члени визначають види послуг, які нею надаються, та
встановлюють умови їх надання. Як свідчить міжнародна практика та власна
історія України, кредитні спілки завжди виникали там і тоді, коли людям були
необхідні певні фінансові послуги, але або їх не надавала жодна фінансова
інституція в силу непривабливості даного сектору фінансового ринку з точки зору
можливості отримання прибутку (комерційні банки в Україні сьогодні), або ж такі
послуги пропонувалися на невигідних, часто грабіжницьких умовах, користуючись
монополією та неможливістю іншим чином задовольнити свої потреби в дрібному
кредитуванні широким верствам населення (ломбарди в Україні сьогодні). Іншими
словами, кредитні спілки - це фінансовий механізм, завдяки якому люди шляхом
кооперування своїх зусиль, ідей та коштів можуть отримати необхідні послуги
значно дешевше, ніж в тому випадку, коли кожний з них намагався би діяти
самостійно. Зокрема, кредитні спілки визначаються наступними ознаками:
1. Кредитна
спілка завжди створюється і діє на базі певної монолітної спільноти людей, які
об’єднані відповідно до їх інтересів, спільної діяльності або компактного місця
проживання. Така спільнота виступає в якості поля членства для своєї кредитної
спілки. В Україні полями членства для кредитних спілок можуть бути трудові колективи, громадські
організації, професійні спілки, церковні приходи та територіальні громади. Ця
ознака відрізняє кредитні спілки від будь-яких суб’єктів підприємницької
діяльності, які засновує довільна група осіб, об’єднаних з метою отримання
прибутку в процесі господарського обороту вкладених інвестицій.
2. Кредитні
спілки надають послуги лише своїм членам. Таким чином, на відміну від суб’єктів
підприємницької діяльності в кредитній спілці члени одночасно виступають в
якості власників та клієнтів. Очевидно, що членам-власникам немає сенсу
"заробляти” прибуток на собі ж як членах-клієнтах, а єдиним завданням спілки є
забезпечення найдешевших послуг членам за рахунок акумульованих ними ж
фінансових ресурсів.
3. В кредитній
спілці немає засновників та статутного фонду з точки зору традиційного
трактування цих понять щодо суб’єктів підприємницької діяльності. Будь-який
член, незалежно від моменту його вступу в спілку, має ті самі управлінські і
майнові права, що і перші 50 засновників. Кредитна спілка є відкритою
організацією, в якій гарантується вільний вступ і вихід із членів спілки.
4. Кожний член
спілки, незалежно від розміру його вкладів, має право 1 голосу в питаннях
управління кредитною спілкою. Отже, кредитна спілка як добровільне об’єднання
громадян не може контролюватися обмеженою кількістю людей, що є запорукою
захисту інтересів всіх без виключення членів та побудови роботи спілки на
засадах довіри та взаємодопомоги.
5. Управління
кредитною спілкою здійснюється відповідно до принципів демократичного
самоуправління. Найвищим органом управління спілкою є Загальні збори членів,
які скликаються принаймні 1 раз на рік. Збори обирають з числа членів три
статутних органи, що діють в період між Зборами, а саме: Правління (оперативне
управління поточною діяльністю, формування портфелю послуг та процентної
політики), Кредитний комітет (реалізація кредитної політики щодо надання та
супроводження позичок членам спілки) та Наглядовий комітет (нагляд за
діяльністю органів управління спілкою). Всі ці органи працюють на громадських
засадах крім Правління спілки (Виконавча дирекція).
6. Кредитна спілка не займається жодною іншою
господарською діяльністю крім надання
кредитних і ощадних послуг своїм членам. Ця ознака зумовлена тим, що
діяльність кредитної спілки як організації, яка не має на меті отримання
прибутку, спрямована власне на надання конкретних послуг, що і визначає її
вузьку спеціалізацію щодо можливих напрямів використання акумульованих за
рахунок заощаджень членів фінансових ресурсів.
7. Кредитна
спілка створюється і діє в першу чергу для забезпечення можливості членам отримати кредит на с прийнятних для них
умовах. Відсотки, отримані спілкою за кредитами, складають її дохід, який
надалі направляється на формування фондів та нарахування відсотків на вклади
членів.
8. Кредитна
спілка за своєю природою є не лише ефективним механізмом взаємо кредитування
своїх членів, але й громадською організацією. Тому спілка за рішенням Загальних
зборів чи органів управління може
надавати організаційну та фінансову підтримку для реалізації різноманітних
громадських ініціатив та гуманітарних програм в інтересах своїх членів, а також
здійснювати благодійницьку діяльність та соціальні проекти для дітей, та інших найменш соціально захищених категорій
населення.
| 
