Главная | Регистрация | Вход | RSS  


Вы вошли как Гость
Группа "Гости"Приветствую Вас Гость


Меню сайта
Вход/Регистрация
Категории раздела
Статьи Кредитного Союза [60]
Опрос
Какими услугами КС Вы, пользуетесь?
Всего ответов: 899
Он-лайн

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Погода

Каталог статей

Главная » Статьи » Статьи Кредитного Союза » Статьи Кредитного Союза

Нарис Віри Хвостик. ОДЕРЖИМІСТЬ.

На ниві мікрофінансування


11-12 вересня 2012 р., м. Київ. Ліворуч Наталія ІЛЬЇНА, посередині Ігор ХЛОПОНІН і праворуч Микола ТРИФОНОВ на тренінговому модулі «Особливості маркетингу фінансових послуг в сільській місцевості» від проекту Агроінвест USAID (США) під час обговорення моделі – здорова енергетика.

 ОДЕРЖИМІСТЬ

 Яке б лихо його не спіткало, як би шпарко не було у нього на душі, він завжди, за будь-яких обставин, обдарує знайомого зустрічного своєю сонцесяйною усмішкою, знайде для нього втішні, такі потрібні йому саме зараз слова. Обов’язково запитає: «Чим я вам зможу допомогти?». І допоможе в міру своїх можливостей, незважаючи на катастрофічний брак часу, на службові нестиківки, на чисельні гримаси нашої смутної епохи.

Він – Микола Васильович ТРИФОНОВ, голова правління кредитної спілки «Єднання через Природний Закон», який в царині мікрофінансування працює більше десяти років, заробивши серед її членства добре ім’я. І левова частка надбань спілки (каси взаємодопомоги) – саме в особистості її керманича, в його природних даних, а також в набутих якостях за його більш ніж 40-річний трудовий шлях.

Що тут лукавити: час наш не однозначний - то в’ялий, то надто стрімкий, спресований в хвилини. Він обпалює нас і примушує поспішати. Ось чому ми часто хочемо приструнити плин часу, стати сильнішим від нього. В числі таких приборкувачів я бачу і Миколу Трифонова. Не авантюриста, ні. А радше людину, котра, мов хороший гросмейстер (у 16 років грав у шахи на трьох дошках), все істотно прораховувала на багато ходів наперед, зважила, заручилася підтримкою однодумців, багатьох з них обернувши у свою «віру», мала нагоду переконатися (і не один раз!), що їх Кредитна спілка «Єднання через Природний Закон», яку справедливо ще називають пиличкою-виручалочкою, взяла хороший розгін, правильний орієнтир.

В тому, що в свій час Микола Васильович очолив фінансову установу, справу абсолютно нову для України і зовсім «не розкручену», є своя закономірність. Почав трудову діяльність на шахті № 4-7 електрослюсарем, продовжив на Центральній збагачувальній фабриці Марганецького ГЗК, пройшовши гарт кваліфікованого інженерно-технічного працівника (майстер, начальник дільниці, в.о. головного енергетика), а за сумісництвом - комсомольського, пізніше і партійного лідера. Він, переповнений емоціями, зрозумів, як важливо попри всі хитросплетіння нашого життя, не розтринькувати бездумно наявні ресурси душі і плоті, які, на жаль, не поповнюються. Роботу свою в дружному колективі ЦЗФ завжди мав за відправну точку. Часто до неї повертався, щоб щось доповнити, підкорегувати чи навіть позбавитися чогось, навести втрачений блиск своїм сяючим в буремній молодості мріям та депутатським обов’язкам у міській раді.

В тому, що він не загубився у життєвій коловерті, що знайшов себе, впевнено долаючи життєві сходинки день за днем, рік за роком, Микола Васильович по-синівськи вдячний своїм вчителям СШ №2; директору гірничого технікуму А. В. Бєлозьорову; виробничим наставникам – начальникам ЦЗФ М. Я. Фролову, В. А. Євтушенку, В. А. Процьку, головному енергетику Є. Т. Лазаренку, голові профкому В. С. Животченку; начальнику БРІЗу МГЗК В. С. Богачу, головному інженеру А. О. Кириченку, генеральним директорам комбінату О.С.Сидорову і М.М. Надточенку; колишньому міському голові Ю. О. Трубчанінову. Вони більше інших причетні до його становлення.

Йому, як і всім людям, притаманно мріяти. З урахуванням же його романтично-піднесеної душі, Микола Васильович став заручником своїх неприборканих мрій. У його починання багато хто вірив з тих, хто добре знав його напористість, прагнення довести не стільки тим, хто сумнівався, а в першу чергу самому собі, що він чогось та вартий у житті. Не дарма ж майже половину прожитих літ він навчався, маючи не тільки атестати, посвідчення, свідоцтва, дипломи, а й необхідний багаж знань. В тому числі і вміння керувати людьми на посадах заступника генерального директора АО «Торгрембуд», приватного підприємця, менеджера компаній «Passport to advise P.TA» та «ABT» (США), керівника компанії «Здорове життя» (Москва), Наша Марка (Харків), Ген. Директора МКП «Муніципальний Бізнес-Центр».

Микола Трифонов пройшов через численні випробування: і розлуки з рідними та близькими, затьмарені тривогами: батьком Василем Миколайовичем, мамою Марією Василівною, братом Сергієм та ін.; і хвилини відчаю від прошуків долі. Та гіркота, що в’їдалася у його свідомість, робила його сильнішим, впевненішим у собі, а ще вірніше, - просто затятим. З перших кроків на ниві мікрофінансування у нього був безкорисливий товариш, відданий наставник, досвідчений фінансист В. Ю. Слінченко. Це він постійно надоумлював: - Миколо, дерзай, у тебе все вийде. Доля прихильна до таких ентузіастів!

І Трифонов дерзав, знайшов надійну підтримку не тільки Володимира Юрійовича, але й усієї своєї сім’ї – дружини Валентини Миколаївни, доньки Світлани і сина Сергія. Саме вони стали тим кістяком, тим стержнем навколо якого формувалася кредитна спілка «Єднання через Природний Закон».

М. Трифонов довірливо говорить про взаємини з коханою дружиною Валентиною Миколаївною:

- В ранній молодості ми добровільно прирекли себе на палку закоханість, і понині зачаровані один одним. Наш шлюб освячений церквою. Хоча і рідко, але і в нас трапляються розмовки. Та вони швидше схожі на прелюдію – короткий вступ до зворушливого процесу примирення. Відчуття поєднаності дущ супроводжують нас по життю. І втрачається одвічний поділ на «Я» і «Ти», а є тільки «Ми», і загострюється розуміння того, що зустріч наша не випадкова, що оберігати один одного – це наше покликання в земному житті. Дружина – моя фортеця, мій надійний тил. І якщо я на сьогодні досяг якихось висот, то це завдяки їй, моїй половинці, і нашим дітям Світлані та Сергію, однодумцям і помічникам.

І 12-річний онук Ярослав Стукало, опосередковано посвячений в роботу спілки, сподівається (дай-то Боже!) з часом підмінити старших кооператорів – маму і дідуся.

Сьогодні ж Миколу Васильовича захоплює і вабить за собою стрімкий потік прогресу, у вирі його нововведень він почуває себе достатньо впевнено і комфортно. І хоча ми інколи з гіркотою констатуємо, що в нашому суспільстві останні роки помітно зменшилося розуміння своєї особистої, відповідальності перед навколишнім світом, кредитна спілка «Єднання через Природний Закон» демонструє зворотнє. Свідчення тому: близько чотирьох тисяч її членів, розширення меж дій шляхом відкриття семи філій (відокремлених робочих місць): в універмазі «Борисфен», магазині «Техносила», в м. Нікополі, в смт. Томаківка та с. Червоногригорівка, с. Вищетарасівка та с. Веселе).

У Миколи Васильовича є чудова риса характеру – він все ще з неабияким захопленням  споглядає красоти всесвіту. З роками – через призму пережитого, виплеканого, омріяного. Як і всі творчо обдаровані люди, він з легким смутком помічає, що вранці сонце підіймається до свого зеніту повільно, ніби пригальмовуючи, а понад вечір завжди немовби раптово, стрімко скочується за обрій. І в цьому кооператор Трифонов вбачає значну схожість з нашим перебуванням на Землі, тобто з перших кроків ми рік за роком підіймаємося крутими сходинками життя, а зникаємо у його другий вимір в одну мить.

Тому він так добре дбає про своє улюблене дітище – кредитну спілку, хоче, щоб вона завжди, за будь-яких несподіванок, відповідала найвищим стандартам. А для цього потрібні знання, досвід роботи  в сфері мікрофінансування, поглиблене проникнення в святая святих – вже наявні надбання людства у духовній сфері. Ні сам голова правління, ні співробітники КС не нехтують форумами, семінарами, круглими столами, конференціями, котрі проводяться Всеукраїнською Асоціацією Кредитних Спілок (ВАКС) по розвитку і утвердженню кооперативного руху в Україні.

Так, 11-12 вересня Микола Васильович в числі учасників Робочої групи Проекту USAID АгроІнвест від Американського народу брав участь в роботі тренінгового модулю «Особливості маркетингу фінансових послуг в сільській місцевості», що проходив у м. Київ. Ці два дні практикуму надовго запам’ятаються нашому земляку не тільки завдяки високій організації його роботи компанією «БПТ – Конференс», цікавою, а головне потрібною програмою занять, але і тим, що вперше в своєму житті Микола Васильович відзначив свій день народження в такому представницькому товаристві – серед голів кредитних спілок Південного та Східного районів та мудрих тренерів компанії АгроІнвест.

- Теплі поздоровлення, щиросердечні побажання земних благ, творчої наснаги, дружні потиски правиці, осяйну посмішку Наталії Ільїної, як представника компанії АгроІнвест – це все те, чого нам так бракує в сьогоднішнім житті, аби почуватися, що робиш корисну, потрібну людям справу. Це надихає, допомагає акумулювати енергію, досягати вершин у справі, якій віддаєшся сповна, - стверджує мій співрозмовник.

 – До речі, нас під час тренінгу вчили, що:

-           Здорова енергетика – це енергія руху, виразність, натиск і швидкість;

-           Гарна самоподача – вміння зачаровувати людей;

-           Мудрість – турбота, теплота;

-           Позитив – посмішка, позитивна установка;

-           Впевнене почуття – «Я тут Господар!»;

-           Спрямованість на результат.

Здається, все так просто. А якщо замислитися?

Приміром, дуже важливо, куди посадити людину, якщо ви ставите за мету:

-           Домовитися;

-           Дискутувати («давити на неї»);

-           Працювати в одному проекті;

-           Провести формальну бесіду.

А хіба це не важливо?! Ще до початку переговорів:

а) Визначити чітко мету свого візиту.

б) Стратегію бесіди і її план скласти завчасно (продумати всі сильні сторони ваших аргументів, переконливі відповіді на заперечення).

в) До зустрічі продумайте відповіді на запитання: Хто ваш співрозмовник? Що він думає про вас? Яку посаду обіймає? Чим цікавиться і т.і.

г) Найважливіші переговори слід відрепетирувати.

Про що потрібно пам’ятати при зустрічі:

Позитивний настрій. Посмішка і натхнення, ентузіазм – важливі елементи будь-якої бесіди. Ми зі значно більшим бажанням підтримуємо розмову з тими, хто нам щиро посміхається.

Зоровий контакт. Якщо під час ділових переговорів ви не дивитеся в очі партнера, то співрозмовник вам може не довіряти(погляд має бути не насторожений, а спокійний).

Входячи в кабінет. Тримайтеся впевнено. Попередньо спитайте дозволу і йдіть прямо до столу. Показавши на вільний стілець, запитайте: «Дозвольте?».

Ім’я співрозмовника – найдорожче слово на світі. Називайте його на ім’я частіше, особливо, коли хочете підкреслити важливу думку.

Пам’ятайте: «Перші слова - найважливіші!» Не вибачайтесь. Не проявляйте невпевненості. «Вибачте, якщо заважаю…» чи «Будь ласка, чи не знайдеться у вас часу вислухати мене?» - це справжнісінька провокація.

Не зайве пам’ятати, що:

-         Основне ставлення співрозмовника до вас складається в перші 15 секунд спілкування з ним.

-         Нав’язливість породжує відторгнення.

-         Кращий співрозмовник не той, хто вміє добре говорити, а той, хто вміє уважно слухати.

-         Люди схильні слухати інших тільки після того, як вислухали їх.

Що характерне для тренінгу 11-12 вересня - це те, що, розглядалися в деталях, здавалось би, елементарні речі, котрі в сукупності становлять технологію контакту: вміння спілкуватися по телефону, стимулювати зустріч, мистецтво ставити запитання і відповідати на поставлені вам; слова і фрази (домашні заготовки), котрими слід би користуватися при розв’язанні конфліктних ситуацій; дар розумітися на психокомплексах (по І.Вагіну); вміння переконувати та принципи зміни переконань тощо.

- А чи кожен з нас наділений усім переліченим? Бо це і є складові успіху в тій справі, якій ти вирішив присвятити своє життя і не безпідставно сподіваєшся на взаємність.

Задаю таке запитання Миколі Васильовичу. Він посміхається:

- Як людина, котра пройшла успішно тренінговий курс і отримала відповідний «сертифікат», я без роздумів говорю: «Так!». Але ж життя щодня підносить усілякі несподіванки. Тому вчитися необхідно щодня і щогодини.


Група учасників тренінгу (посередині Микола ТРИФОНОВ) від проекту по агрокредитуванню Агроінвест USAID (США).

 І він захоплено розповідає про свої враження від Всесвітнього фестивалю Українських кредитних спілок, присвячений 20-річчю відродження фінансової кооперації в нашій країні, учасником якої був він в іпостасі не тільки голови кредитної спілки, але і спонсора та партнера кредитної спілки «Вигода», на базі якої (до речі, першої КС в Україні) і був організований фестиваль. В програмі двотижневих святкувань – проведення ІІ Міжнародного Форуму кредитних спілок в м. Трускавці з18 по 22 липня ц.р.

В його роботі з дуже цікавим обговорюванням насущних професіональних питань, узгодження інтересів ринку, широкою культурною програмою – ознайомленням з чудовим Прикарпатським краєм брали участь більше 100 чоловік: держслужбовців, наукових співробітників, журналістів, представників 40 КС України, гості з інших країн, зокрема з Америки, Канади, Німеччини, учасники проекту USAID «АгроІнвест», тощо.

7 липня ц.р., що співпав з Міжнародним Днем кооперативів, проголошеним ООН, буде вписаний в історію українського кооперативного руху, як один із найважливіших днів його розвитку, - ділиться Микола Васильович. – Саме цього дня українські кооперативні об’єднання були препоручені опіці Матері Божої Зарваницької. Чин посвячення здійснив архієпископ і митрополит Тернопільсько–Зборівської УГКЦ Кір Василій Семенюк в присутності і молитовній єдності тисячної громади представників кредитних спілок як України, так і з-за кордону.

Як людина одержима, Микола Васильович хоче якомога більше зробити людям добра, якомога більше спілкуватися з собі подібними, якомога більше побачити світу, помилуватися творіннями Божими.

- З роками я став гостро відчувати невідплатний борг перед моїм дідусем, учасником бойових дій у Великій Вітчизняній війні Компанійцем Василем Миколайовичем, - розповідає Микола Васильович. – Тяжко контужений, позбавлений радощів життя, він помер у далекому 1946 р., не дочекавшись онуків. Та все ж ціною найдорожчого він дарував його нам, своїм нащадкам. Саме йому я зобов’язаний тим, що насолоджуюсь красотами світу не тільки навколишнього, але й побував у країнах близького та далекого зарубіжжя: в Росії (де народився мій батько в оспіваному Єсеніним рязанському краю), в Азербайджані, Грузії, колишній Чехословаччині, в Білорусії, Литві, Латвії, Польщі, Німеччині, Єгипті, Ізраїлі. Мені ж судилося все життя прожити на батьківщині моєї мами і  мого дідуся, похованого побіля братської могили на кладовищі по вул. 40 років Жовтня.

Що імпонує мені найбільше в М. Трифонові, вже не як у професіоналі, а як в людині, котра розуміється на прекрасному, шанує його, – це любов до літератури, її Величності Книги. Ось неповний перелік книг, які для Миколи Васильовича стали настільними: Порфирій Іванов автор «Детки», професор айкідо Уесіба, фундатор квантової фізики Тоні Нейдер, Луїза Хей («Исцели себя сам»), Лопсанг Рампа (лама, ясновидець, 16 томів), Володимир Мегре («Нова цивілізація», «Анастасія»), «Житія Святих», І. П. Неумивакін, Вадим Зеланд (Трансерфінг варіантів)…

- Саме книги роблять нас інтелігентними, розвивають в нас почуття краси, розуміння життя, служать провідниками в інші, ще не пізнані нами світи, розкривають перед нами скарби людських сердець, - переконує Микола Васильович, пройшовши в свій час навчання у Львівському Університеті «Аюр-Вєда» Махаріши Махеш Йоги та в Київській Академії Управління Персоналом з присвоєння кваліфікації спеціаліста: Економіст, Менеджер персоналу.

Як людина віруюча, він знає ціну молитві, яку називає «крилами душі». Він переконаний, що щиросердна молитва дозволяє нам зректися мирської суєти і вознести любляче серце вище небес. Часто буваючи в Києві, він завжди відвідує і проживає у готельному комплексі святині українців -Києво-Печерській лаврі.

І ще одне суттєве переконання пана Трифонова:

-   Якщо людина не визнає себе грішником, то Бог його ніколи не почує, а відтак не прийме його життя, не полегшить його серце, не просвітить розум.

З цим, я думаю, кожен погодиться, хто йде по життю з Богом в душі, хто запрограмований на те, щоб творити Добро. Закон бо Всесвіту простий: «Що посієш, те й пожнеш».

 

Віра ХВОСТИК,

Член Національної спілки журналістів України

Категория: Статьи Кредитного Союза | Добавил: Танюха (01.10.2012)
Просмотров: 532 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Видео
Фото
Лента новостей
Партнеры
Калькулятор
Copyright MyCorp © 2017

TOP.zp.ua